08.11.2011

Картографічні документи з проектної документації фондів ЦДНТА України

У Центральному державному науково-технічному архіві України у складі проектної документації зберіга ється великий масив картографічн их матеріал ів. Станом на 2011 р. виявлено 3535 архівних карт і планів зі 150 комплексів 51 фонду ЦДНТА України за 1906–1990 рр. Експозиція розкриває видове та тематичне різноманіття архівної картографічної документації.

Переважна більшість карт і планів міститься у проектах Українського відділення Всесоюзного ордена В. І. Леніна проектно-розвідувального та науково-дослідного інституту “Укргідропроект” ім. С. Я. Жука (ф. Р-3). Багато картографічних матеріалів зустрічається серед документів Харківського відділення Всесоюзного державного ордена Леніна проектного інституту “Теплоелектропроект” (ф. Р-31), а також Всесоюзного науково-дослідного та проектного інституту з транспорту природного газу “ВНІПІтрансгаз” (ф. Р-84).

Представлені карти та плани розроблялися для розкриття властивостей конкретного елементу чи явища (особливостей клімату, наявності корисних копалин тощо) у певних територіальних межах. Б ільшість з них відноситься до групи карт суспільних явищ, а саме – до економічних карт. На виставці експонуються схеми залізниць і водних транспортних шляхів; карти і плани, розроблені для організації промислових та сільськогосподарських підприємств, видобутку та транспортування корисних копалин, меліоративних заходів тощо.

Вагому частину архівних карт ографічних матеріалів становлять генеральні плани об’єктів цивільного будівництва. Серед них, представлений на виставці найдавніший з картографічних документів ЦДНТА України, – план Суздальського гостинного двору у м. Харків, який входить до архівної колекції планів міста (ф. Р-32); план Палацу культури Промислової кооперації, розроблений в рамках проекту реконструкції і відновлення забудови вул. Хрещатик у м. Київ (ф. Р-6) тощо. Багато планів населених пунктів міститься в проектах будівництва гідроелектростанцій: карти та плани складалися для визначення землекористувачів території, що опиняється в зоні затоплення водосховищами ГЕС, організації нових поселень.

Карт природних явищ у проектній документації ЦДНТА України відносно небагато. Це переважно геологічні і гідрологічні карти, що зумовлено загальним порядком розробки проектів , який передбачає обов’язкове проведення інженерно-геологічних досліджень майбутніх будівельних майданчиків певних об’єктів . На окрему увагу заслуговують карти, що розкривають екологічне становище в Україні у 1950–1980-ті рр. Також на виставці демонструються кліматичні та ландшафтні карти.

Тематична і видова різноманітність представлених картографічних матеріалів, передбачає використання їх інформації у різних сферах практичної, наукової і навчальної діяльності.

Виставка складається з шести розділів:

1. Картографічні матеріали території України

2. Картографічні матеріали території Донецько-Придніпровського економічного р-ну

3. Картографічні матеріали території Західноукраїнського економічного району

4. Картографічні матеріали території Північно-Східного економічного району

5. Картографічні матеріали території Причорноморського економічного району

6. Картографічні матеріали території Центрально-Українського економічного району

16.06.2011

Мости та мостові переходи України

У ЦДНТА України зберігається колекція «Будівництво та реконструкція мостів і автошляхів», яка належить до фонду Р-32 «Український державний трест цивільного будівництва «Укрцивільбуд» ВРНГ УРСР». В колекції наявні проекти 13 мостових переходів, побудованих на території України протягом періоду 1931 - 1945 рр., вісім з них є проектами довоєнного цивільного будівництва:

1. Русанівський міст через р. Дніпро в м. Києві (1934 – 1939);

2. Миколаївський (колишній Ланцюговий) міст через р. Дніпро в м. Києві (1940);

3. Міст через р. Південний Буг в м. Проскурів (Хмельницький) (1939);

4. Міст через р. Південний Буг поблизу с. Щурівці (Вінницька обл.) (1936);

5. Міст через р. Південний Буг поблизу с. Соломія (Кіровоградська обл.) (1936);

6. Міст через р. Сіверський Донець поблизу м. Ізюм (Харківська обл.) (1936);

7. Міст через р. Прут в с. Яремче (Івано-Франківська обл.) (1940);

8. Міст через р. Случ в поблизу м. Новоград-Волинський (Житомирська обл.) (1931–1941).

І п’ять – проекти повоєнної відбудови, спорудження цих об’єктів виконувалося, як правило, силами військових будівельних частин Червоної Армії:

1. Висоководний міст через р. Дніпро в м. Києві (1944);

2. Дерев’яний висоководний міст через р. Дніпро в м. Дніпропетровськ (1944);

3. Мостовий перехід через р. Дністер поблизу м. Ямпіль (Вінницька обл.) (1944);

4. М іст через р. Дністер у м. Могилів-Подільський (Вінницька обл.) (1945);

5. Міст через р. Дністер у м. Миколаїв (Львівська обл.) (1945).

Чотири проекти конструкцій мостів надійшло до архіву від організації розробника, Державного інституту по проектуванню, дослідженню та випробуванню сталевих конструкцій та мостів «УкрНДіпроектстальконструкція» Міністерства монтажних і спеціальних будівельних робіт УРСР, м. Київ, які зберігаються у фонді Р-37. Це:

1. Проект Київського міського мосту через р. Дніпро для автомобільного та пішохідного руху, який був побудований у 1953 р. під керівництвом Е. О. Патона. Довжина мосту 1540 м, ширина 27 м. До ЦДНТА України на державне зберігання проект поступив у 1975 р. (Ф. Р-37, к. 1-33);

2. Висячий пішохідний міст через р. Дніпро, побудований у Києві 1956 р., довжиною 429 м, шириною 7 м (Ф. Р-37, к. 1- 1 83);

3. Мостовий перехід через р. Смотрич в Кам’янці-Подільському, довжиною 379 м (Ф. Р-37, к. 1- 1 86);

4. Мостовий перехід через гавань в м. Київ, міст зв’язав дві частини міста і був призначений для міського та пішохідного руху. Загальна довжина мосту 474 м. Проект було відзначено медаллю на ВДНГ СРСР (Ф. Р-37, к. 1- 1 88).

До фонду ЦДНТА України Р-59, Державного проектного институту «Союздорпроект» Міністерства транспортного будівництва СРСР, м. Ки їв, у 1978 р. поступили два цікавих проекти київських мостів:

1. Міст-метро через головне русло р. Дніпро довжиною 700 м з лівобережною естакадою метропоїзду довжиною 150 м. Це був перший приклад застосування арочно-консольної системи мосту для з’єднаного руху двох видів транспорту (Ф. Р-59, к. 1-63);

2. Міст-метро через Русанівську протоку, довжиною 350 м, призначений для пропуску поїздів метрополітену, автомобільного транспорту та пішохідного руху (Р-59, к. 1-63).

Від Державн ого проектн ого інститут у «Харківський Промтранспроект» Держбуду СРСР, м. Харків , до архіву надійшов проект «Відновлення та реконструкція Харківських мостів». Це проект відновлення мосту через р. Харків ( Ф. Р-156, к. 1-233), що з’єднує центральну правобережну частину міста з Червонозаводським районом та призначений для всіх видів міського транспорту, передбачає капітальну реконструкцію металевого мосту на кам’яних опорах, побудованого у 1895 р. А також проект реконструкції мосту через р. Лопань в м. Харкові.

Нещодавно до ЦДНТА України надійшли нові надходження проектів мостів:

Від Дніпропетровського державного проектно-вишукувального інституту «Дніпродіпротранс» до ЦДНТА України надійшов проект капітального відновлення мосту через р. Дніпро у м. Дніпропетровськ. Мерефо-Херсонський міст – перший в СРСР залізничний міст, побудований у вигляді дуги, – був зруйнованим під час Великої Вітчизняної війни. Відновлення мосту проходило під керівництвом головного інженера Є. Г. Тетерука. За удосконалення технології будівництва мостів один з інженерів групи М. М. Молоканов, отримав Сталінську премію. Як унікальну інженерну споруду Мерефо-Херсонський залізничний міст занесено до реєстру пам’яток архітектури України (Ф. Р-86, к. 1-493, оп. 1).

Ще один проект мосту надійшов на постійне зберігання до ЦДНТА України від Дніпропетровського державного проектно-вишукувального інституту «Дніпродіпротранс». Це технічний проект мостового переходу для прокладання теплотраси через р. Самара у м. Дніпропетровськ. Усть-Самарський міст призначений для пропуску чотирьох смуг автомобільного руху, також ним прямують чотири потужних теплотрубопроводи діаметром по 1000 мм. Міст, побудований у 1981 р., з’єднує Придніпровськ, Чаплі і Ігрень із лівим берегом (Ф. Р-86, к. 1-494, оп.1).

Таким чином, проекти мостів, наявні в ЦДНТА України географічно охоплюють як великі ріки України, такі як Дніпро, Дністер, Південний Буг, так і невеликі річки та притоки – Случ, Опір, Прут, Смотрич, Самара, а також територію інших країн – Росію, Білорусію.

26.04.2011

Об’єкти атомної енергетики у фондах ЦДНТА України

Атомна енеpгет и ка залишається предметом гострих дебатів. Прихильники і супротивники атомної енеpгет и к и p озходяться в оцінках її безпеки, надійності та економічної ефективності . Як трагедія Чорнобиля, так і нещодавня катастрофа на японській АЕС Фукусімі ще більш актуалізують вивчення різних сторін проблеми будівництва і безпеки використання атомних електростанцій.

Важливим інформаційним джерелом з вивчення історії розвитку атомної енергетики є документи, що зберігаються у Центральному державному науково-технічному архіві України. Це фрагменти проектів будівництва українських і російських атомних електростанцій, звіти про науково-дослідні роботи з питань будівництва і безпеки функціонування АЕС. Документи надійшли до архіву від організацій-розробників – Харківської філії Проектно-технологічного інституту «Енергомонтажпроект» (ф. Р-55), Харківського відділення Всесоюзного державного ордена Леніна проектного інституту «Теплоелектропроект» (ф. Р-31) і Київського відділення Всесоюзного державного ордена Леніна проектного інституту «Атоменергопроект» (ф. Р-159) .

Державний союзний трест з монтажу електроустаткування електростанцій і підстанцій «Енергомонтажпроект» був заснований у 1969 р. По всьому СРСР у вузлових пунктах регіонів, у яких відбувалося будівництво теплових і атомних електростанцій, була відкрита низка відділень, у тому числі – у м. Харкові. Співробітниками інституту розроблено технології монтажних операцій, методи управління монтажним виробництвом, контролю якості; запроектовано високоефективні зварювально-монтажні апарати і матеріали, спеціальні вантажопідйомні машини і механізми.

Для найкрупнішої у Європі Запорізької атомної електростанції фахівцями «Енергомонтажпроекту» у 1982 р. розроблений проект проведення робіт і технологічні карти з монтажу устаткування машинного залу і деаераторного відділення першого блоку. Запорізька АЕС була першою з уніфікованих серійних АЕС з реакторами ВВЕР-1000. Новаторською була і технологія монтажу парового турбоагрегату потужністю 1000 МВт з підвальним розміщенням конденсаторів. Авторський колектив проекту був нагороджений двома срібними і бронзовою медалями ВДНГ СРСР.

У фондах архіву зберігається робочий проект проведення робіт з монтажу тепломеханічного устаткування блоку машинного залу і деаераторного відділення енергоблоку № 1 Курської АЕС. Для цього проекту вперше в СРСР розроблено технологію монтажу тепломеханічного блоку АЕС з реакторами типу РБМК-100 одноконтурного типу. Особливістю проекту було вирішення проблеми монтажу допоміжного устаткування турбоагрегату К-500-65/3000 Харківського турб і нного заводу ім. С. М. Кірова в умовах спеціальних окремих залізобетонних боксів. Основні рішення технології були широко використані на аналогічних атомних станціях – Чорнобильській, Смоленській. У 1976 р. проект експонувався на ВДНГ СРСР і нагороджений бронзовою медаллю.

Устаткування Нововоронезької АЕС також монтувалося за проектом харківських розробників. Серед документів архіву – технологічні карти монтажу турбоагрегату К-500-60/1500 п’ятого блоку АЕС. У проекті розроблена технологія першого в СРСР “тихохідного ” (1500 об./хв.) парового конденсаційного турбоагрегату потужністю 500 МВт для атомних станцій із боковим розташуванням конденсатора. Надзвичайно висока питома металомісткість, значні габарити і маса (до 150 т) цілого ряду вузлів турбоагрегату вимагали від розробників використання нових технологічних операцій і спеціальних приладів. Досвід монтажу цього устаткування Нововоронезької АЕС висвітлювався у спеціальних періодичних виданнях.

У проекті 1979 р. монтажу машинного відділення енергоблоку № 1 Південно-Української АЕС також розроблялася технологія монтажу парового конденсаційного турбоагрегату з боковим розміщенням конденсаторів. Крім того, в проекті приділялася увага допоміжного устаткування головної компоновки. Документи проекту були розроблені для головного зразку турбоагрегату нової конструкції, який поставлявся на монтаж заводом-виробником без загальної збірки і заводських випробувань. Освоєння нової технології дозволило скоротити тривалість монтажу майже на 6 місяців у порівнянні з попередніми нормами. У 1985 р. проект експонувався на ВДНГ СРСР і був нагороджений срібною і бронзовою медалями. На виставці експонуються монтажні креслення, технологічні карти транспортування і монтажу, технічні характеристики окремих вузлів устаткування перелічених атомних станцій.

Інший фондоутворювач ЦДНТА України – Харківське відділення інституту «Енергопроект» – веде свою історію з березня 1932 р. За роки свого існування співробітники філіалу забезпечували проектною документацією будівництво електростанцій за планом ДОЕЛРО (Харківська ГЕС-2, Зуївська, Севастопольська ДРЕС та ін.), брали участь у відновленні і реконструкції енергооб’єктів після Другої світової війни, розробляли проекти крупних електростанцій, у тому числі і 8 атомних.

Наприкінці 1970-х рр. відділення інституту займалося розробкою перспективної схеми теплопостачання м. Харкова. За оцінками фахівців потреби міста у теплі з 1980 по 1995 рр. повинні були зрости майже вдвічі, що вимагало пошуків нового потужного джерела теплопостачання. Для вирішення цієї проблеми було визнано за необхідне будівництво атомної теплоелектростанції поблизу Харкова. У складанні проекту брали участь співробітники Львівського, Київського, Єреванського, Свердловського і Горьківського філіалів “Атомелектропроекта”, але генеральним проектувальником було Харківське відділення інституту. Майже 700 справ нереалізованого проекту Харківської АТЕЦ зберігається у фондах ЦДНТА України.

Теплоелектроцентраль, розраховану на два енергоблоки, передбачалося обладнати реакторними установками В-320 з водяними енергетичними реакторами типу ВВЕР-1000, турбінами Т-1070-60 і генератором ТВВ-1000-4УЗ . Проектом передбачалася можливість розширення станції до 4-х енергоблоків. Будівництво Харківської АТЕЦ планувалося розпочати у 1988 р., але після Чорнобильської катастрофи і введення мораторію на будівництво нових атомних електростанцій на території Української СРСР, будівництво було припинено. На виставці представлені креслення генерального плану станції, фрагменти звітів про дослідження сейсмічної ситуації на території Харківської області. Цікавою також є карта корисних копалин району будівництва 1981 р., на якій позначено атомні електростанції, які згодом планувалося побудувати.

Звіти про науково-дослідні роботи, які знаходяться на державному зберіганні у ЦДНТА України, розроблені Київським відділенням Всесоюзного державного ордена Леніна проектного інституту «Атоменергопроект». Інститут займається розробкою проектної документації ядерних установок, проектно-конструкторської документації на системи та елементи, важливі для безпечної роботи станції, устаткування з переробки, зберігання та захоронення радіоактивних відходів. У звітах вивчаються питання загальної перспективи проектування енергетичних об’єктів, охорони навколишнього середовища і раціонального використання ресурсів. Крім того, співробітниками інституту велися пошуки шляхів освоєння нових матеріалів, конструкцій і технологій у будівництві атомних електростанцій, влаштування і впровадження автоматизованих систем проектування. Фрагменти цих робіт представлені на виставці.

22.02.2011

85 років від дня народження М. Ф. Кондратьєва – засновника Центрального державного науково-технічного архіву України

Центральний державний науково-технічний архів (ЦДНТА України) – це унікальне сховище документів з історії вітчизняної науки і техніки. Засновником і першим директором Центрального Державного архіву науково-технічної документації УРСР (зараз – ЦДНТА України) у 1971–1988 роки був Микола Федорович Кондратьєв, ветеран Великої Вітчизняної війни, який понад 40 років свого життя присвятив архівній справі.

Народився Микола Федорович 23 лютого 1926 року у с. Плесо-Кур’я, Хабаровського району, Алтайського краю. Сімнадцятирічним юнаком він потрапляє на фронт. Звідти повертається з нагородами: орденом Вітчизняної війни 1 ступеня, медалями: «За перемогу» над Німеччиною та Японією та медаллю Г. К. Жукова.

У 1960-му році М. Ф. Кондратьєв здобуває фахову освіту історика-архівіста, закінчивши Московський державний історико-архівний інститут та за розподілом від’їздить на роботу до м. Харкова. Починав свою кар’єру Микола Федорович старшим науковим співробітником Центрального державного архіву Жовтневої революції УРСР. Згодом він зосереджується на роботі з науково-технічною документацією. Зокрема займається підготовкою документів до наукового збірника «Промисловість і робочий клас України».

Багата документальна база ЦДАЖР УРСР дозволила М. Ф. Кондратьєву зібрати значну кількість матеріалів з питань розвитку окремих галузей промисловості, особливо важкої індустрії. Під час такої копіткої роботи Микола Федорович вже плекав ідею створення архіву з історії науки і техніки, де була б зосереджена лише науково-технічна документація.

Мрія Миколи Федоровича втілилася в життя досить швидко. Саме Кондратьєву судилося очолити новостворений Центральний державний архів науково-технічної документації УРСР у 1971 році. Після тривалого періоду підготовки розпочалося надходження науково-технічної документації до архіву. На державне зберігання надійшла ціла низка оригінальних проектів.

Микола Кондратьєв встановив єдині принципи науково-технічного опрацювання документів, переданих на державне зберігання до ЦДАНТД УРСР. У зв’язку з тим, що технічні архіви у СРСР тільки-но почали створюватися, спеціальної літератури ще не було, тому методичні посібники для роботи розроблялися безпосередньо у ЦДАНТД УРСР. У 1970 році під керівництвом Кондратьєва була видана «Инструкция про порядок подготовки научно-технической документации для передачи на государственное хранение в ЦДАНТД УРСР» – перший в Україні науково-методичний документ з підготовки науково-технічної документації на державне зберігання. Цією інструкцією користувалися архівісти до 1984 року, коли було розроблено нові «Правила работы с научно – технической документацией в государственных архивах СССР», у створенні яких також брав участь Микола Федорович.

Завдяки вмілому керівництву Миколи Федоровича було виявлено і прийнято на державне зберігання значну кількість цінних документів з історії науки і техніки України – проекти Харківської ТЕЦ-2, забудови вулиці Хрещатик у Києві, морського вокзалу в Одесі, відбудови заводу «Запоріжсталь» та ін. Під керівництвом Кондратьєва був складений «Перелік об’єктів, що відображають основні етапи розвитку народного господарства України».

За заслуги в організації роботи ЦДАНТД УРСР та наукову діяльність Микола Кондратьєв був нагороджений почесними грамотами Головархіву України та орденом “Трудового красного знамени”, а в 1986 р. йому була призначена персональна пенсія республіканського значення.

Цього року Миколі Федоровичу мало б виповнитися 85 років, до свого ювілею видатний директор не дожив зовсім трішки, його серце зупинилося 17 серпня 2009 року. Проте, він встиг заповісти рідній установі свою документальну спадщину, на базі якої працівниками ЦДНТА України було створено його особовий фонд.

17.09.2010

Бут Євген Миколайович (1941–2010): науковець, наставник, людина

Бут Є. М. народився 18 грудня 1941 р. у м. Канаш Тюменської обл. (РРФСР), помер 20 червня 2010 р. у м. Харкові. Закінчив Харківський авіаційний інститут (1966). Викладав у Харківському авіаційному інституті (з 1972–1976, 1984–1986), Харківському політехнічному інституті (1982–1984). Працював у галузевій науково-дослідній лабораторії Міністерства авіаційної промисловості СРСР (1986–1992, начальник), у Національному космічному агенстві України (1992–1996), на Харківському авіаційному виробничому підприємстві (1996–2005); в Інституті проблем машинобудування НАН України (з 2005, начальник відділу формоутворення у машинобудуванні)

Бут Є. М. проводив теоретичні роботи з обгрунтування, розробки та впровадження теплової діагностики елементів і вузлів літальних апаратів та їх двигунів; вивчав проблемні питання загальної теорії експерименту; здійснював космічні дослідження; розробив нові принципи охолодження бортового електронного освітлення за допомогою внутрішніх двофазних металокерамічних плат із капілярним прокачуванням . Автор більш ніж 150 наукових праць.

У 1980 р. захистив кандидатську дисертацію за темою «Сплайн-ідентифікація теплових потоків». У 2004 р. – докторську дисертацію за темою «Комп’ютерне моделювання та ідентифікація тепломасопереносу в об’єктах машинобудування (сплайновий метод)». Його метод сплайн-ідентифікації теплових потоків був рекомендований до впровадження в галузі, програму сплайн-ідентифікації включено у бібліотеку програм дизелебудування.

Бут Є. М. брав активну участь у громадському житті Харківського авіаційного інституту 1960-х – 1970-х рр.: очолював команду КВК-ХАІ, був членом художньої ради з естетичного виховання студентів, засновником агітаційно-естрадного театру.

За визначенням колег і друзів: «Евгений Николаевич Бут – математик по определению и психологическому складу характера, человек активны й и увлекающийся, специалист по принятию решений в условиях неопределенности» (із книги Н. О. Олійника «Есть ли жизнь за моторным корпусом» ).

17.03.2010

Газотранспортні шляхи Росія – Україна – Європа: проекти газопроводів у ЦДНТА України

Постійний інтерес до історії розвитку газопромислової галузі України як з боку фахівців, так і пересічних громадян зростає, що пояснюється надзвичайно важливою її роллю в економіці України. Суперечливість думок щодо цієї проблеми робить особливо актуальним необхідність уведення до наукового обігу нових надійних джерел.

Одним з найбагатших у нашій країні сховищем науково-технічної документації є Центральний державний науково-технічний архів України, до складу фондів якого входять документи, що висвітлюють історію розвитку газової галузі в нашій країні. Серед них – проекти побудови магістральних газопроводів, таких як «Дашава – Київ – Брянськ – Москва», «Краснодарський край – Ростов-на-Дону – Луганськ – Серпухов», «Орджонікідзе – Тбілісі», «Союз», «Прогрес», «Уренгой – Помари – Ужгород», а також газосховищ, освоєння газових промислів.

На виставці представлено матеріали проектів, розроблених у Всесоюзному науково-дослідному і проектному інституті транспорту природного газу «ВНІПІтрансгаз» Міністерства газової промисловості СРСР, м. Київ (ЦДНТА України, Р-84).

07.12.2009

ЦДНТА України: Крізь призму історії (1969-2009 рр.)

Постановление Совета Министров УССР

от 25 декабря 1969 года № 688

“О мерах по улучшению архивного дела в республике”

Совет Министров Украинской ССР постановляет:

1. Принять предложение Архивного управления при Совете Министров УССР:

– о передаче в 1970 году Центрального архива Октябрьской революции и социалистического строительства УССР из г. Харькова в г. Киев и размещении его в главном корпусе центральных государственных архивов УССР по улице Соломенской 24, строительство которого завершается в 1970 году;

– о ликвидации филиала Центрального государственного исторического архива УССР в г. Харькове и исключении его из сети государственных архивов Украинской ССР, утвержденной постановлением Совета Министров УССР от 17 апреля 1963 года, № 459 (СП УССР 1963 Г. № 4, ст. 34).

Документальные материалы, хранящиеся в указанном филиале, передать в установленном порядке Центральному государственному историческому архиву УССР в г. Киеве. Помещение филиала (400 кв. метров) по ул. Университетской № 13 передать Харьковскому городскому государственному архиву с постоянным складом документальных материалов.

2. В целях централизации хранения и широкого использования научно-технической документации, образующейся в результате деятельности научно-технических институтов, проектных и конструкторских организаций республики, за исключением действующих в системе Академии наук УССР, создать в г. Харькове Центральный государственный архив научно-технической документации УССР и разместить его в помещении по ул. Университетской, 4 и 8 после освобождения их Центральным государственным архивом Октябрьской революции и социалистического строительства УССР. Архивному управлению при Совете Министерства УССР организацию Центрального государственного архива научно-технической документации УССР в г. Харькове осуществить в пределах плана по труду, численности административно-управленческого персонала и ассигнований, предусматриваемых по республиканскому бюджету на содержание государственных архивных учреждений.

Председатель Совета Министров Украинской ССР

В. Щербицкий

Управляющий Делами Совета Министров Украинской ССР

К. Бойко

(на языке оригинала документа)

16.09.2009

Плакати часів Великої Вітчизняної війни 1941–1945 рр.

Плакати часів Великої Вітчизняної війни 1941–1945 рр., виявлені в особовому фонді астрометриста-картографа, доктора фізико-математичних наук Б. П. Остащенка-Кудрявцева, який використовував їх як чернетки для своїх розрахунків...